Долю Андрія з позивним «Волинь» кардинально змінив початок повномасштабного вторгнення росіян. Тоді, ще підприємець, пішов до військкомату і мобілізувався до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ». Через рік, зрозумівши, що служба йому до вподоби, «Волинь» підписав контракт і потім попросився добровольцем нести службу ближче до «гарячих точок».

Наразі заступає в складі мобільних вогневих груп, на пости, де постійно  працює артилерія, а також FPV-дрони.

«Бувають прильоти, шумно, «весело» тут у нас», – ділиться Андрій враженням про службу.

Сумує за дружиною та 5-річним сином, другий рік син росте, можна сказати з батьком «онлайн» – здебільшого на телефонному зв’язку. Але треба захищати Україну – тому поки там, де потрібний.

«Тільки позитивно налаштований, – каже «Волинь», – планую залишатись у лавах Державної прикордонної служби України, не бачу якихось моментів, щоб мені завадили продовжити контрактну службу, по душі мені це все».